«Сьогодні будь-яка прикмета для тебе є Прикметою Добра»

 Усе у цій книзі символічно й невипадково – й назва, й авторське визначення жанру (поетичний оракул), й картина Івана Марчука «Пробудження», що її використано для оформлення обкладинки, й слова француза Оноре де Бальзака, обрані за епіграф: «Не треба мені царства – тільки пожити б Україні!». Все це зроблено з вірою в кожного з нас, з надією на краще майбутнє, з любов’ю до ближнього. Такою є кожна з сімнадцяти видрукованих дотепер книг нашого сучасника, мелітопольця,  члена Спілки письменників України Олега Миколайовича Гончаренка. 

Автор не має філологічної освіти, але енциклопедичність його знань й філософічність поглядів на життя вражає навіть людину з науковим ступенем. Ще раз підкреслю, не маючи професійної освіти, Олег Миколайович є творцем низки новаторських авторських жанрів. Про це свідчать, зокрема, чотири його книжки, що одна за одною вийшли друком протягом 2009-2011 років: Книга Рути – авторське жанрове означення історично-філософської поеми  «Крилогія Вічної Гордії» (2009); художньо-поетичний вернісаж «Контражури натхнення» (2010), що є результатом творчої співпраці поета Олега Гончаренка й художніка-графіка Валерія Прохіна; фото-поетичний колаж «Мелітополська паралель» (2011) – презентаційне видання, втілене вже трьома однодумцями, закоханими в медовий мелітопольский край – поетом Олегом Гончаренком, фотохудожником Сергієм Криловим й меценатом Євгеном Балицьким; й врешті нове видання – поетичний оракул «Український порідник» (2011),що складається з 366 віршів-порад на кожний день.

Відзначимо, що ідея створення подібних видань не нова, традиція тягнеться від біблійних текстів, творчості Омара Хайама, Румі чи Рудакі. Ідея створення певного універсального тексту, де можна знайти відповіді на різні питання, що турбують людину, має своє втілення й в наші дні, варто згадати хоча б творчість сербського письменника Мілорада Павича (його «Хозарський словник» чи «Остання любов у Константинополі», що створена як роман-гра, в основі якої – карти Таро). Постмодерну ідею про читача як співавтора художнього тексту використовує у своєму оракулі й Олег Гончаренко. Книга містить 366 віршів, але вони не пронумеровані, не прив’язані до певного дня чи пори року; календарний рік, що охоплює 366 днів, мислиться в підтексті. За задумом автора, читач на власний вибір може прочитати той чи інший вірш у той чи інший день року, поставити питання й отримати відповідь.

Те, що видання україно- й антропоцентричне, стає зрозумілим вже з перших сторінок. Хоча  книга й задумана як оракул (тобто – «пророцтво як один із засобів спілкування людини з богами» [5]), починається вона з авторської перестороги: «Не варто й зазирати далі «завтра»: / там все одно поплутано сліди» [3, с.5]. Думка про те, що людина сама є творцем своєї долі, своєї країни, свого майбутнього – є провідною в «Українському поріднику». На підтвердження наведемо лише кідька рідків з різних віршів: «…нині вибором себе  [підкреслення авторське – О.Д.] найперше стверди» [3, с.7]; «пора до себе повертатися колись» [3, с.10]; «…збудеться усе, що ти попросиш, / усе, що вимріяв, чого так довго ждеш» [3, с.20]; «…краще мрії піддайся, надії, відвазі…» [3, с.188]. Чітку громадську й суто людську позицію висловлює автор у текстах, присвячених ролі й місцю поета в суспільстві, зокрема, у вірші-звертанні до побратима по перу  «Мій друже, мій делекий, також сам ти?» Гончаренко із сумом говорить про відчуття самотності тих, хто поставив себе сам на сторожі Слова: «Я – знов один…/ Я знаю – ти стомився десь на чатах…», але з оптимізмом – про те, що тримає його на цім світі почуття закоханості й замилування жінками, що здатні «прокреслювать співочу срібну хорду/ для дива дивного єднання двох сердець»  [3, с.8]. Жодною мірою не нарікаючи на свідомо обрану Місію, автор звертається до читача: «Я кожного тебе прикрию серцем, / відкрию серце кожному тобі» [3, с.9].

Вдумливий читач знайде в оракулі  відповіді на вічні питання: «Хто я?», «Яке моє місце в житті?», «Якою дорогою йти?», «Чого прагнути?»: «Тобі, як хліб, потрібна перемога – / не слава й нагороди, а знання» [3, с.65]; «Нікого і нічого не обходь,  / хай всякий знайде у тебе допомогу» [3, с.189]; «Й не пробуй вижити ніде на повний зріст рабом» [3, с.36]; «Лист напиши «нікому» і в «нікуди»…/ І пил здмухни у скрипки знову з дека…/ А відповідь з Прекрасного Далека, / повір, обов’язково ще прийде» [3, с.20]; «Роби добро – роби своє. Роби!»  [3, с.10].

Виконуючи власноруч поставлене завдання – віщувати гарну долю людині, пророкувати зміни на краще в суспільстві, автор творить низку сталих висловів, що мають усі шанси стати крилатими: «Краще сто разів закохатися, ніж один раз померти», «Навіщо десь шукати щастя, якщо воно живе в твоїм саду?», «В степу, без волі Господа, у тебе із голови і волосинка не впаде» тощо.

Вражає книга й надзвичайно філософською метафоричністю, неординарністю порівнянь, оригінальністю трактування традиційних українських образів моря, степу, чайки, дощу й вітру, сонця, козака тощо, а також незламною вірою автора в те, що попри всі політичні й особистісті негаразди, варто жити: «Не покидаймо ж, брате, білий світ, / поки ще є за кого плакать і радіти» [3, с.357].

Література:

1.     Гончаренко О.М. Крилогія Вічної Гордії (Книга Рути). – Мелітополь: Друкарня «Люкс», 2009. – 656 с.

2.     Гончаренко О.М., Прохін В.І. Контражури натхнення: художньо-поетичний вернісаж. – Мелітополь: «Люкс», 2010. – 30 с.

3.     Гончаренко О.М. Український порідник: поетичний оракул віри, надії, любові. – Мелітополь: «Люкс», 2011. – 382 с.

4.     Мелітопольська паралель / Є. Балицький, О.Гончаренко, С.Крилов. – Мелітополь: «Люкс», 2011. – 40 с.

5.        Оракул // ВікіпедіЯ: вільна енциклопедія. – Режим доступу – http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%83%D0%BB